Застава є гарантією, що підозрюваний чи обвинувачений буде сумлінно виконувати визначені кримінальним процесуальним законом обов’язки

Застава є одним із видів запобіжних заходів, який обирають після того, як особа офіційно отримала статус підозрюваного. Як визначив кримінальний процесуальний закон, застава може бути як самостійним видом запобіжного заходу, так і альтернативою арешту. Зазначена альтернатива в більшості випадків залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також від ризиків перебування підозрюваного/обвинуваченого на свободі.

Так, під час проведення досудового розслідування запобіжній захід обирає слідчий суддя за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора. Після обрання запобіжного заходу у вигляді застави, останню може внести або сам фігурант або інша фізична особа, або навіть юридична особа.

Суд має кожні 60 днів переглядати рішення про запобіжній захід, а сторона обвинувачення може клопотати про зміну застави або про продовження.

Питання щодо розміру застави вирішується у кожній конкретній справі індивідуально, в залежності від фактичних обставин можливого вчиненого кримінального правопорушення, також на розмір застави можуть вплинути матеріальній та сімейний стан особи, ризики можливого переховування особи чи впливу на проведення досудового розслідування та ін.

У разі несплати у визначений судом строк відповідної суми застави, особу чекає обрання іншого запобіжного заходу і, більш за все, суворішого.

Після того, як дія запобіжного заходу закінчилася, застава має бути повернута. Однак, у разі коли заставу безпосередньо було внесено самим обвинуваченим і санкція статті, за якою він притягається до відповідальності, передбачає конфіскацію, суд під час постановлення вироку може повністю або частково направити внесені кошти на виконання вироку, однак це може відбутися лише за добровільною згодою самого обвинуваченого.

Нагадуємо, що право будь-якої особи на свободу є непорушним та гарантованим Конституцією Україні, а тримання під вартою – винятковим та найсуворішим видом запобіжних заходів, передбачених кримінальним процесуальним законом, метою вжиття такого заходу не має бути покарання особи, а має бути насамперед попередження вчинення нового злочину чи запобігання продовження злочинної діяльності. 

Крім того, стаття 194 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, наявність хоча б одного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Таким чином, застава фактично є гарантією, що підозрюваний чи обвинувачений буде сумлінно виконувати визначені кримінальним процесуальним законом обов’язки, а суд має визначити таку суму застави, яка б дисциплінувала і мотивувала останнього на їх виконання. У разі невиконання покладених обов’язків, кошти, внесені у вигляді застави підозрюваному/обвинуваченому за рішенням суду не повертаються, а спрямовуються у дохід державі.