Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Серія організованих освітньою платформою для юристів «Leadership in Law» онлайн-занять із суддями Верховного Суду триває. 26 липня 2021 року з доповіддю на тему «Правові позиції Верховного Суду у судових спорах за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» виступила суддя судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів і об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду д. ю. н. Олена Кібенко.
Перше питання, яке висвітлила спікерка, стосується юрисдикції спорів за участю вкладників та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) крізь призму підходів Великої Палати ВС, сформульованих у 2018 році. Тоді ВП ВС вирішила, що якщо йдеться про гарантовані вимоги на суму вкладу до 200 тис. грн (вимога вкладника до Фонду, який діє як суб’єкт владних повноважень), то справа належить до юрисдикції адміністративних судів (постанова ВП ВС від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15); якщо ж ідеться про акцептовані вимоги на суму понад 200 тис. грн (вимога кредитора до банку, а уповноважена особа чи Фонд діють як керівник банку), то справа підлягає розгляду господарськими чи цивільними судами (залежно від статусу вкладника) (постанова ВП ВС від 23 травня 2018 року у справі № 910/7983/17).
Такий правовий підхід, забезпечивши правову визначеність у питаннях юрисдикції, водночас спричинив виникнення чимало інших проблемних питань: гарантовані та акцептовані вимоги вкладника розглядалися судами різних юрисдикцій (замість одного спору – два); скорочені строки звернення до суду в адміністративній юрисдикції; сплив позовної давності при «зміні» юрисдикції; позивачам, які в більшості випадків є пересічними громадянами, важко визначити, хто має бути належним відповідачем – банк, Фонд чи уповноважена особа Фонду; задоволення позову про включення вимоги вкладника до Реєстру гарантованих вимог не дає можливості стягнути кошти у примусовому порядку, поодинокими є випадки встановлення судового контролю судами адміністративної юрисдикції у цих справах.
Далі Олена Кібенко зупинилася на проблематиці розгляду спорів за позовами Фонду до пов’язаних осіб банку (акціонерів, керівників). Суддя зазначила, що раніше такі позови розглядали суди цивільної юрисдикції, але ВП ВС у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 757/75149/17-ц вказала, що спір за позовом Фонду, який діє від імені банку, про відшкодування пов’язаними з банком особами завданої ними шкоди банку підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Суддя додала, що у провадженні судів перебуває 64 таких позови, але прогнозується стрімке зростання їх кількості через те, що процедура виведення з ринку значної кількості банків розпочалася у 2014–2015. Відповідно, на сьогодні ці процедури вже на стадії завершення, майно таких банків реалізовано і можливість стягнути шкоду з пов’язаних осіб залишається єдиним можливим джерелом отримання коштів для розрахунків із кредиторами.
Суддя навела як приклад дві прецеденті справи, що стосуються стягнення шкоди, завданої банку пов’язаними особами. Перша – справа № 910/11027/18 за позовом Фонду, що діє як ліквідатор ПАТ «Акціонерний банк "Укоопспілка"», до керівництва банку про солідарне стягнення на користь Фонду 76 929 136,71 грн шкоди (постанова ВП ВС від 25 травня 2021 року). Друга – справа № 761/45721/16-ц за позовом вкладника до акціонера банку про відшкодування школи від втрати вкладу у банку «Фінанси та кредит» ще перебуває на розгляді Великої Палати ВС.
Детальніше вона зупинилася на справі ПАТ «Акціонерний банк "Укоопспілка"», у якій було вирішено низку проблемних питань (з якого моменту розпочинається перебіг позовної давності, склад делікту, у чиїх інтересах діє Фонд – банку чи кредиторів, чи можна стягнути шкоду після припинення банку як юридичної особи, значення дій НБУ та Фонду, які вчинялися щодо банку, для доведення складу деліктного порушення, як рахувати розмір шкоди, на кому лежить тягар доведення вини).
Олена Кібенко наголосила, що ця справа, ймовірно, й стала каталізатором для розробки та ухвалення 30 червня 2021 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків» (передано на підпис Президенту України). Зокрема, в Законі йдеться про те, що припинення банку не є підставою для закриття провадження у справі щодо пов’язаних осіб, а Фонд у таких випадках діє в інтересах кредиторів, наведено відкритий перелік порушень, які можуть бути підставою для стягнення шкоди з пов’язаних осіб, передбачено низку заходів для забезпечення виконуваності судового рішення про стягнення збитків, зокрема обов'язок пов’язаних осіб під час процедури тимчасової адміністрації чи ліквідації надати Фонду інформацію про все належне майно (активи) та зобов’язання, можливість накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідачів.
Також спікерка зупинилася на проблемі «недоліквідованих» банків (щодо яких суд скасував рішення НБУ про виведення з ринку) та висвітлила деякі інші ключові правові позиції ВС з окремих питань.
Із презентацією Олени Кібенко можна ознайомитися тут.
_03_03.png)
