Критика судів є стійким трендом, але суди можуть протиставити цьому активну комунікаційну політику – суддя Олена Кібенко

27 квітня 2021 року суддя судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Олена Кібенко долучилася до експертного обговорення результатів щорічного дослідження «Судовий індекс», організованого Європейською Бізнес Асоціацією разом з юридичною фірмою GOLAW для оцінювання ефективності судової системи в Україні.

У ході обговорення представники судових органів та експерти з питань права проаналізували результати дослідження, з’ясували їх значення для бізнесу, обговорили стан і перспективи впровадження судової реформи в Україні, роль міжнародних експертів та інституцій у реформуванні українського судочинства, особливості організації роботи судів в умовах карантину, взаємодію бізнесу та органів судової влади, формування судової практики Верховним Судом тощо.

Коментуючи показники довіри, Олена Кібенко звернула увагу, що довіра людей, які ніколи не були в суді, у тому числі й керівників компаній – членів ЄBA, формується значною мірою на основі інформації зі ЗМІ. «На жаль, сьогодні критика судів є стійким трендом, суди можуть протиставити цьому лише власну активну комунікаційну політику. Так, Верховний Суд від початку своєї роботи використовує сучасні методи комунікацій – наша сторінка у Facebook налічує понад 50 тис. читачів, ми маємо канали в Telegram, Youtube та Instagram. Судді щотижня беруть участь у вебінарах, де розповідають про актуальні правові позиції, пояснюють ухвалені рішення», – повідомила спікерка.

На переконання Олени Кібенко, довіру до суду можна підвищити не лише активними комунікаціями, але і якісними рішеннями, написаними простою мовою, з аналізом усіх аргументів сторін. Верховний Суд приділяє цьому багато уваги, проводить тренінги з написання рішень за новою структурою і простою, зрозумілою мовою як для суддів Верховного Суду, так і для суддів інших (судових) інстанцій.

Щодо показників єдності судової практики, то суддя КГС ВС зауважила, що 100% єдність практики є утопією, яка може бути досягнута лише за умови, що замість людей справи будуть розглядати комп’ютери. Адже судді завжди по-різному будуть тлумачити право, застосовувати його норми до різних обставин справи. На її думку, не варто повертатися до видання постанов чи рекомендацій Пленуму Верховного Суду для уніфікації практики. По-перше, таким чином Верховний Суд перебирає на себе не властиві йому повноваження законодавця, по суті запроваджуючи певні правові норми у відриві від конкретних обставин справи. По-друге, будь-яка постанова Пленуму, роз’яснення буде застарілим вже на момент його видання, адже практика стрімко розвивається, і зараз законом передбачені зовсім інші механізми усунення розбіжностей у судовій практиці (через рішення Великої Палати, об’єднаних палат чи палат).

Враховуючи значну кількість рішень, які щороку ухвалює Верховний Суд, для правників більш актуальними стають сучасні системи пошуку практики. «Зараз Верховний Суд розробляє програму для пошуку судової практики саме Верховного Суду, наших ключових рішень, прецедентів, які й мають бути орієнтирами для формування сталої практики. Наприклад, у цю програму можна завантажити позовну заяву чи проєкт судового рішення, і вона добере саме релевантну практику з високим відсотком збігу саме за обставинами справи. Це більш ефективна альтернатива реєстру судових рішень, з якого за пошуковими словами випадають тисячі рішень, передивитися які неможливо», – зазначила доповідачка.

Коментуючи дані опитування щодо адвокатської монополії, Олена Кібенко зазначила, що це питання напряму пов'язане зі змінами у процесі, які відбулися у 2017 та 2020 роках. Якщо ми запровадили змагальність, диспозитивність процесу, розгляд позову чи скарги виключно у межах доводів сторін, то учасник, який не представлений кваліфікованим юристом, адвокатом, часто просто приречений на програш справи. Адже наш процес є складним, звичайна людина не може його зрозуміти та виконати необхідні формальності. Якщо ми скасовуємо представництво в судах адвокатами, дозволяємо самопредставництво, то нам треба суттєво міняти процес, спрощувати його. Цікавим із цієї точки зору є досвід азійських країн, які пішли саме цим шляхом, зробивши максимально відкритим доступ до суду. Там позов можна подати без зайвих формальностей, зі смартфону, за допомогою спеціальних програм, які працюють на базі штучного інтелекту.