Висновок, який склав експерт, притягнений до дисциплінарної відповідальності та позбавлений кваліфікації, не є належним та допустимим доказом – ВС

Прокурор оскаржив до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду виправдувальний вирок місцевого суду щодо особи, яка обвинувачувалася в шахрайстві, що завдало значної шкоди потерпілому (ч. 2 ст. 190 КК України), підробленні офіційного документа (ч. 1 ст. 358 КК України) та використанні завідомо підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК України). Він також оскаржив ухвалу апеляційного суду, якою цей вирок був залишений без змін.

На думку прокурора, суд, виправдовуючи особу, всупереч вимогам КПК України визнав належним і допустимим доказом висновок експертизи, складений «експертом», який на той час уже був притягнутий до дисциплінарної відповідальності й позбавлений кваліфікації експерта, та поклав цей доказ в основу виправдувального вироку. Водночас суд безпідставно визнав недопустимими протилежні за змістом висновки експертиз.

ККС ВС задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував судові рішення та призначив новий розгляд у суді першої інстанції з огляду на таке.

Як зазначено в постанові касаційного суду, відповідно до ч. 6 ст. 69 КПК України експерт зобов’язаний невідкладно повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Статтею 11 Закону України «Про судову експертизу» чітко визначено, що не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов’язків судового експерта особа, на яку накладалося дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта тощо.

Як убачається з картки атестованого судового експерта, його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта з анулюванням свідоцтва. Незважаючи на це, місцевий суд постановив ухвалу про доручення цьому експерту проведення додаткової судово-будівельної експертизи.

Перевіривши матеріали провадження, ККС ВС установив, що експерт листом попередив місцевий суд про неможливість надання висновку будівельно-технічної експертизи у зв’язку з достроковим закінченням його експертної діяльності, а також звернув увагу суду на те, що у штаті судово-експертної фірми відсутні інші спеціалісти відповідної кваліфікації для проведення будівельно-технічної експертизи. Проте суд першої інстанції повторно надіслав судовому експерту для виконання копію ухвали про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи.

Отримавши висновок додаткової судово-будівельної експертизи, суд першої інстанції, порушивши вимоги статей 84, 86, 101, 102 КПК України, визнав його належним і допустимим доказом та поклав в основу виправдувального вироку. Крім того, цей суд, не дотримуючись вимог статей 242, 332 КПК України, безпідставно та необґрунтовано призначив додаткову судову будівельно-технічну експертизу, оскільки попередні висновки експертиз, які містяться в матеріалах провадження, не суперечили один одному та не існувало достатніх підстав вважати такі висновки експертів необґрунтованими, неповними чи неправильними.

Постанова ККС ВС у справі № 721/265/17 (провадження № 51-568км19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/94738004.