Сергій Бурлаков розповів про практику Верховного Суду у спорах про виселення на вебінарі АПУ

Суддя касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сергій Бурлаков розповів про особливості розгляду справ щодо виселення на черговій онлайн-зустрічі із серії вебінарів, присвячених обговоренню останньої практики ВС. Серія заходів організована Асоціацією правників України спільно з ВС та Асоціацією розвитку суддівського самоврядування України. Черговий вебінар відбувся 22 квітня 2021 року.

Обрання теми Сергій Бурлаков пояснив, зокрема, тим, що у 2018 році у відповідній категорії справ КЦС ВС в результаті перегляду справ скасовував рішення попередніх інстанцій у 33,9 % випадків, а в 2019 році – у 36,4 % випадків.

Доповідач розповів про вирішення спорів щодо виселення осіб, які проживали з колишнім власником житла, в разі зміни власника житла. Велика Палата ВС у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 643/18788/15-ц указала, що сам факт зміни власника за будь-яким правочином не є автоматичною підставою для виселення особи з житла. Сергій Бурлаков зауважив, що з урахуванням реалій, які сьогодні існують в нашій державі, та з огляду на соціальний захист населення виникає багато ризиків втрати права на житло. «Тому в кожній конкретній справі необхідно співвідносити конституційне право на житло і конституційне право на захист права власності. Така позиція кореспондується з положеннями Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»,– сказав він.

У постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 ВП ВС зазначила, що при розгляді питань про припинення права користування колишнього члена сім’ї власника житла суди мають брати до уваги як формальні підстави, передбачені ст. 406 ЦК України («Припинення сервітуту»), так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин із власником житла не позбавляє їх права користування приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін. Тож доповідач зазначив, що ВС дотримується позиції, що самого факту зміни власника недостатньо для виселення зазначених осіб, у кожному конкретному випадку необхідно знаходити баланс між захистом права власності і права особи на житло. Крім того, особа, яка набуває право власності на житло з певними обтяженнями (проживання інших осіб), має перейматися цими обставинами та нести відповідні ризики.

Актуальне сьогодні питання, чи можливе виселення з житлового приміщення, яке є предметом іпотеки і придбане іпотекодавцем не лише за рахунок кредитних коштів. Сергій Бурлаков навів постанови Об’єднаної палати КЦС ВС від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16, а також від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18. В останній зроблено висновок, що коли житло придбане частково за особисті кошти відповідача і частково за кошти отриманого кредиту, вважати спірне житло придбаним за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечено іпотекою, не можна, а тому й виселенню з такої квартири без надання іншого жилого приміщення відповідачі не підлягають. «У двох постановах ОП КЦС ВС зробила висновок, що коли житло придбане частково за власні кошти, виселення без надання іншого житла не допускається», – сказав доповідач.

Багато житлових спорів стосується проживання в помешканні дітей із реєстрацією або без такої. Сергій Бурлаков навів постанову КЦС ВС від 3 квітня 2019 року у справі № 210/1857/15-ц. У цій справі дитина була зареєстрована в квартирі батька, а проживала з матір’ю. Батько намагався зняти дитину з реєстрації, але КЦС ВС указав, що факт непроживання дитини у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення її права користування цим житлом.

За словами доповідача, до КЦС ВС надходить багато справ, у яких один співвласник намагається виселити іншого. Суд займає позицію, що позбавити права користування власника або визнати його таким, що втратив право користування, неможливо. «Сам титул власника дає йому правомочність за бажанням вирішувати питання користування, володіння і розпорядження майном», – сказав Сергій Бурлаков.

Житлові спори виникають між подружжям внаслідок розлучення. Суддя КЦС ВС звернув увагу, що припинення сімейних відносин із власником житла не позбавляє автоматично колишнього члена сім’ї права користуватися цим житлом, і якщо особа продовжує проживати в квартирі, примусово виселити її неможливо. Але якщо колишній член подружжя добровільно залишає зазначене житло і не проживає в ньому більше року, він може бути визнаний таким, що втратив право користування.

Виникає багато спорів про виселення осіб, які проживали у житлі, що перейшло у спадок новому власнику. Сергій Бурлаков акцентував, що до цієї категорії спорів не можна підходити шаблонно, у таких спорах зміна власника не завжди означає автоматичне позбавлення права на проживання інших осіб, які мешкали там раніше. Він навів справу, в якій мати заповіла квартиру синові, й після отримання спадщини він хотів виселити з квартири сестру, що була особою з інвалідністю, проживала в цій квартирі з моменту народження. КЦС ВС захистив право особи на проживання в квартирі, оскільки воно виникло задовго до набуття права власності новим власником. 

Крім того, доповідач розповів, що існують ситуації, коли спадкоємець прийняв спадщину, але не оформив її. Відповідно до судової практики така особа стає потенційним власником з моменту прийняття спадщини, і саме вона має право на звернення до суду з позовом до будь-яких осіб, що порушують її вже виникле, але не оформлене право.

Суддя КЦС ВС звернув увагу, що спори, коли в договорі про відчуження об’єкта нерухомості зазначено обов’язок продавця виселитися або знятися з реєстрації, однак він порушує цю умову, не є речовими спорами, вони виникають із договорів. Натомість часто позивачі в таких спорах позиваються про захист права власності, хоча способом захисту є виселення та зняття з реєстрації. Однак якщо спір за позовом нового власника про виселення родича попереднього власника, то йдеться про порушення похідного права користування цим родичем.

Доповідач торкнувся й теми примусового виселення особи з підстав вчинення нею, зокрема, домашнього насильства (фізичного, фінансового або психологічного). Він зазначив, що у відповідних спорах має бути наявною систематичність таких дій – два і більше фактів таких випадків. Сергій Бурлаков розповів, що в разі домашнього насильства поліція повинна винести щодо порушника терміново-заборонний припис на 10 діб, приписи про залишення місця проживання, заборону входу до місця проживання або перебування в ньому, заборону контактувати з особою. «Тобто за результатами розгляду скарги щодо домашнього насильства саме підрозділами НПУ складається заборонний припис», – сказав суддя КЦС ВС. На більший строк (до шести місяців) обмежувальний припис може виносити лише суд.

Таким чином, підсумував Сергій Бурлаков, саме наявність відповідних приписів або рішень суду може свідчити про систематичність домашнього насильства та виселення порушника із житла на підставі ст. 116 ЖК України. Також він послався на практику Європейського суду з прав людини, який вказав, що оскільки у випадках домашнього насильства є потенційна загроза життю та здоров’ю особи, кривдник може бути позбавлений права на проживання, але на обмежений термін. 

Із презентацією Сергія Бурлакова можна ознайомитися за посиланням – cutt.ly/MvVdr5U.

Відео вебінару за посиланням – cutt.ly/VvVdTRd.