Неповнолітній, що вчинив два тотожні кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, може бути звільнений від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру – ВС

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні касаційної скарги прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо залишення без змін вироку місцевого суду. Цим вироком неповнолітнього визнано винуватим у крадіжці (ч. 1 ст. 185 КК України) та замаху на крадіжку (ч. 2 ст. 15 , ч. 2 ст. 185  КК України), а на підставі ч. 1 ст. 105 КК України звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері на один рік.  

У касаційній скарзі прокурор указав, зокрема, на те, що неповнолітній вчинив два кримінальні правопорушення, що виключає можливість звільнення його від покарання на підставі ст. 105 КК України.

ККС ВС указав, що, як убачається з матеріалів кримінального провадження, неповнолітній вчинив два аналогічні кримінальні правопорушення, які утворюють повторність. Відповідно до ст. 12 КК України (у редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, є злочином невеликої тяжкості, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185  КК України, – злочином середньої тяжкості.

Стаття 105 КК України не містить заборони щодо використання інституту звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру в разі вчинення неповнолітнім двох аналогічних кримінальних правопорушень невеликої або середньої тяжкості, які утворюють повторність.

У судовому засіданні неповнолітній визнав свою вину повністю та надав суду детальні показання про обставини вчинення кримінальних правопорушень. Обставинами, які пом’якшують покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім та добровільне відшкодування завданих збитків. Обставин, які обтяжують покарання, суд не встановив.

Урахувавши зазначені обставини та дані про особу неповнолітнього, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість його звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері, зауваживши, що саме такий вид примусового заходу виховного характеру сприятиме виправленню неповнолітнього й буде більш дієвим та ефективним способом впливу на нього. Крім того, неповнолітній на цей час не потребує застосування покарання.      

Постанова ККС ВС у справі № 161/20070/19 (провадження № 51-5723км20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/94874087.