У виконанні судового рішення зацікавлений не лише стягувач, але й суд, який виносив рішення – суддя ВС Сергій Мартєв

Про це суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сергій Мартєв сказав під час експертної дискусії щодо вдосконалення Національної стратегії та Плану заходів щодо її реалізації, покликаних вирішити проблему невиконання судових рішень. Дискусія відбулася 23, 26 березня 2021 року в режимі відеоконференції, її організовано проєктом Ради Європи «Подальша підтримка виконання Україною рішень в контексті статті 6 Європейської конвенції з прав людини», який фінансується Фондом з прав людини.

У заході взяли участь також судді Касаційного адміністративного суду у складі ВС Олена Калашнікова і Жанна Мельник-Томенко, керівник департаменту аналітичної та правової роботи ВС Расім Бабанли, заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи – начальник правового управління (IV) Верховного Суду Михайло Шумило, начальник відділу міжнародно-правової взаємодії ВС Ліна Губар, помічник судді Касаційного господарського суду у складі ВС Дмитро Самусенко. 

Під час обговорення проєкту Плану заходів щодо реалізації Національної стратегії розв’язання проблеми невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство, установа, організація, на період до 2022 року, зокрема, порушувалося питання, чи достатньо положень ст. 129-1 Конституції України для забезпечення ефективного судового контролю за виконанням судових рішень.

Сергій Мартєв зауважив, що за усталеними позиціями Європейського суду з прав людини у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання судових рішень є невід’ємною частиною судового розгляду справи. Водночас він наголосив, що сьогодні питання виконання рішень ЄСПЛ у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України» і «Бурмич та інші проти України» не можна розглядати окремо від проблеми виконання всіх рішень національних судів, оскільки це системна проблема.

Доповідач звернув увагу на проблеми, пов’язані з виконанням судових рішень у соціальній сфері. Він зауважив, що практика викладення резолютивної частини у формі зобов’язання певного суб’єкта владних повноважень здійснити перерахунок нарахувань відповідно до чинного законодавства або перерахувати їх та виплатити значно ускладнює процес виконання судових рішень та надає боржникові можливості для зловживання правом у виконавчому провадженні. Можливо, резолютивна частина про безпосереднє стягнення належної суми значно прискорила б процес примусового виконання.