КГС ВС роз’яснив порядок і умови задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, в межах провадження у справі про неплатоспроможність

Господарський суд міста Києва ухвалою, яку Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою у справі № 910/17501/19 про  неплатоспроможність ОСОБА_1, відмовив цій особі у задоволенні скарги на дії приватного виконавця щодо реалізації на електронних торгах предмета іпотеки.

Судові рішення мотивовані тим, що іпотекодержатель – ПАТ АБ «Укргазбанк», скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», звернувся із заявою до приватного виконавця та придбав предмет іпотеки за початковою ціною других прилюдних торгів. Складений приватним виконавцем акт про реалізацію предмета іпотеки відповідає вимогам статей 47, 49 зазначеного Закону.

За результатами касаційного перегляду цих судових рішень КГС ВС скасував їх, справу в скасованій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши на таке.

Законодавець імперативно визначив наслідки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 121 КУзПБ) та види зобов’язань боржника, на виконання яких мораторій не поширюється (ч. 3 ст. 121 КУзПБ).

Відповідно до ч. 4 ст. 121 КУзПБ задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих із боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.

Зазначена норма КУзПБ є спеціальною стосовно ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», що визначає способи звернення стягнення на предмет іпотеки (на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя), та ч. 7 ст. 20 Закону України «Про заставу», якою встановлено звернення стягнення на заставлене майно за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Тож у разі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, на рухоме (нерухоме) майно якої звертається стягнення за її зобов’язаннями перед третіми особами, переважному застосуванню підлягають приписи ч. 4 ст. 121 КУзПБ щодо задоволення вимог кредиторів (стягувачів) за рахунок заставного майна боржника в межах провадження у справі про неплатоспроможність.

Виняток із спеціального регулювання порядку задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника згідно з ч. 4 ст. 121 КУзПБ становлять два випадки: 1) якщо на момент відкриття провадження у справі про неплатоспроможність виконавче провадження перебуває на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум,  у тому числі одержаних від продажу майна боржника; 2) якщо майно перебуває на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.

Верховний Суд зауважив, що на вимогу ПАТ АБ «Укргазбанк» (іпотекодержател) щодо погашення ОСОБА_1 (боржник-позичальник) заборгованості за кредитним договором поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 121 КУзПБ, а задоволення вимог банку-кредитора за рахунок спірної квартири боржника як предмета забезпечення допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 4 ст. 121 КУзПБ).

Водночас на спірні правовідносини не поширюються випадки задоволення вимог кредитора-іпотекодержателя за рахунок іпотечного майна поза межами процедури відновлення платоспроможності боржника – фізичної особи, оскільки реалізація ПАТ АБ «Укргазбанк» визначеного ст. 49 Закону України «Про іпотеку» права на проведення заліку своїх вимог до боржника-іпотекодавця за рахунок ціни іпотечного майна за початковою ціною його продажу з електронних торгів у виконавчому провадженні, що має наслідком припинення забезпеченого іпотекою основного (кредитного) зобов’язання, не включає в себе процедури придбання іпотекодержателем предмета іпотеки за початковою ціною. Тому виняток щодо застосування до кредитора-іпотекодежателя вимог ч. 4 ст. 121 КУзПБ у разі «перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж» на спірні правовідносини не поширюється.

Крім того, під час здійснення провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб за правилами кн. 4 КУзПБ судам необхідно враховувати положення п. 5 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Кодексу. Зокрема, протягом п’яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

Водночас суди не надали оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що спірна квартира є єдиним місцем проживання боржника та членів його сім’ї, а також не перевірили обставин наявності у власності ОСОБА_1 іншого нерухомого житлового майна, що може бути використане як місце постійного проживання.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 910/17501/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/92317492